Чим старшою стає людина, тим більше у неї досвіду і ясніше розуміння свого місця в житті. А якщо говорити про місто, селище, село? Чи можливо, дивлячись на село, роздумувати таким чином? Думаю, що так...
Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
Моє рідне село- мої злети й падіння.
Перша радість безмежна і сльози журби.
Ти пустило в мені своє вічне коріння,
Заронило у душу великі скарби.
Моє рідне село- моє перше кохання.
Перший мій поцілунок і прикрість невдач,
Моя перша помилка і перше прощання,
Перше рішення мудре і перше "пробач".
Моє рідне село- шира батьківська хата,
Де знайомий до болю кожен кущик в саду,
Де зростали зі мною дерева крислаті...
Я до них із поклоном ще раз підійду.
Моє рідне село- солов'їнії ночі,
Чебреців і акацій духм'яний нектар...
Усе те, що забути не можу й не хочу;
Це - життя мого частка, Божественний дар!.
