Село моє, для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі, частинка серця й України, в тобі мої всі радощі й жалі...

Вечір ходить за селом, кута землю тихим сном, – сплять тополі в чистім полі, вітер вклався під млином...

Моє село з духм’яними садами, біля очей суха долоня мами…сорочка вишиванка і калина - це сама найрідніша Україна...

Місток, човни і перші хати, стежина граючись веде, мені не треба поспішати, давно мене ніхто не жде...

Часто, для годиться, їжджу до криниці - тату й мамі низько поклонюсь сяду, посумую, нишком поміркую, та води криничної нап’юсь...

І знову ця знайома стежка в полі, петля, в’юнить до рідного села, що маячать ген-ген на видноколі...

Отут стояла наша хата, де верби стали молоді, мої маленькі ноженята, тут часто бігали тоді…

Тут все моє і тут я вдома, стежину кожну я впізнав, зростає радість, гасне втома, тут все моє, я тут зростав.

Я тут зростав на вільнім полі, зігрітий сонцем золотим, частенько тут блукав у житі, пташині слухав голоси...

Садок вишневий і верба крислата, ставок і луг, і батьківський поріг, пишаюсь вами, бережу вас свято, і низько вам вклоняюся до ніг...

І надія в серці потайки іскриться, час бо відродити вже село, доки не зміліла татова криниця, доки б’є фонтаном джерело.

Я полюбив твої сади, розлогі верби над водою, де б я не був, де б не ходив - тут все пов’язане з тобою

Ах знали б ви, як там цвітуть сади, як мамин голос з поміж літ лунає, як мучаться в полях наші батьки, ах Холоневичі село його кохаю...

Село моє стоїть в поліськім краї, круг нього розстелилися ліси, і ніжно там так соловей співає, про рідний край, про батьківські хати...

Там небокрай удвічі голубіший, і сонце гріє в сто разів сильніше, там мамині весною пахнуть квіти, і батьків урожай буяє восени.

Навіки в пам’яті моїй залишиться село, село де річечка журчить, над річкою верба шумить, і рано-вранці на зорі співають свої пісні солов’ї.

Рікою час біжить бурхливо, на жорнах долі – списки дум, додався біль людський і сум. У слів дорогоцінне мливо.

 

Грибний туризм у Холоневичах

Літо з дощами – осінь з грибами. Як ви уже догадалися мова ітиме про гриби.

Холоневичі – край, який здавна славиться своїми лісами. Розташовані Холоневичі так, що з усіх сторін від села знаходяться ліси. Як говорять місцеві жителі: “До лісу, як рукою подати”. А де хто все життя живе коло самого лісу і знає кожен листочок у ньому, не то що стежину.

Проект “ЗНАЙ ТА ЛЮБИ ХОЛОНЕВИЧІ”

VpSKdnJNKhcЗНАЙ ТА ЛЮБИ ХОЛОНЕВИЧІ.
У часи, коли у Холоневичах не було церкви, під час Другої Світової війни в центрі села повстанці насипали великий пагорб та поставили високий дубовий хрест, біля якого збиралися кожен ранок та вечір.
Кожен раз повстанці промовляли таку молитву:

День Молоді та День Конституції 2015

У Холоневичах святкували День Молоді та День Конституції України

Свято змінило своє звичне місце і цьогоріч проводилось біля “Шкільного” ставка.
У рамках свята відбулись спортивні змагання та велоквест, організований Юрієм Устимчуком, переможців нагороджено цінними призами. Також відбувся міні-концерт, окрасою якого, безперечно, стали пісні надзвичайно талановитої Людмили Панасюк.

Квіти біля церкви

Холоневичі уже неодноразово показало що власними силами можна навести лад у власному селі !

“Найкраща в світі ти, моя матусю”

10.05.2015 р. в приміщенні Будинку культури з нагоди Дня матері відбувся святковий концерт: “Найкраща в світі ти, моя матусю”

Вахта пам’яті: «В серцях і пам’яті народній»

9.05.2015р. біля пам’ятника невідомого солдата відбулась вахта пам’яті: «В серцях і пам’яті народній»

Холоневичі – наче квіточка!

У Холоневичах з’явилася табличка.
Тепер при в’їзді в с. Холоневичі вас зустріне ось така чудова табличка!