Особливі місця

Найстаріша будівля села “Панський маєток”

Колишній панський маєток, який знаходиться на території Холоневицької дільничної лікарні, є мовчазним свідком буремних і трагічних подій, що відбувалися в нашому селі з кінця 30-х і до початку 50-х рр.ХХ ст. й донині нагадує нам про часи, коли Холоневичі були під владою Речі Посполитої.

Нагадує і про останнього польського пана Генріха Керну, який після себе залишив для села вагому “спадщину”: польською бруківкою ми користуємось і дотепер; школа, збудована за сприяння Керна,прослужила холоневицьким дітям, а раніше і дітям з навколишніх сіл, більше ніж 50 років; а у самому маєтку Керна в різні часи були лікарня, амбулаторія, гуртожиток і побуткомбінат.

Особливою ця будівля є для цілого покоління холоневичан і жителів сусідніх сіл, адже на світ вони з’явилися саме у приміщенні колишнього панського дому.

Шкода,що зараз згадана будівля ніяк не використовується і потроху руйнується. От якби маєтком зацікавився б хтось із нащадків Керна…

Більше деталей про найстарішу будівлю села читайте тут:

Урочище Перцева гора

Місцевість у Бірчій, де була криївка повстанців і де в нерівному бою з військами МГБ загинув наш земляк, один з останніх провідників ОУН-УПА тодішнього Цуманського району Василь Чепелюк на псевдо “Перець”, мешканці навколишніх сіл завжди називали не інакше, як Перцевою горою. А торік у серпні, завдяки ініціативі головного редактора “Волинської газети” Володимира Данилюка, на місці загибелі повстанця було освячено та урочисто відкрито пам’ятний хрест. Відтак, Перцева гора стала святинею і, водночас, символом нескореності, незламної віри і непохитної боротьби “хлопців із лісу” за Українську державу.

Цього року, напередодні річниці освячення пам’ятного хреста, молодь з Холоневич і Знамирівки здійснила веломандрівку на Перцеву гору, під час якої виник задум в наступному році провести більш масштабніші заходи щодо вшанування пам’яті повстанського провідника із залученням молодіжних патріотичних організацій.

Детальніше про “Перця” і Перцеву гору, а також деякі спогади Лідії Літвінцової- єдиної доньки Василя Чепелюка читайте у матеріалах “Волинської газети”: “Перець”, якого ніколи не вбити!” та “Перцева гора стала святинею” Подробиці веломандрівки на “Волинських новинах”.

Хутір Добрий Граб


Холоневицький хутір Добрий Граб був одним з небагатьох у навколишніх краях, який “совєти” не зуміли виселити і знищити. У 90-х роках минулого століття тут ще було п’ять жилих хат, а останні жильці залишили хутір кілька років тому.

Ще донедавна тільки на хуторі можна було побачити хату під солом’яною стріхою з деякими деталями старовинного інтер’єру і такі ж клуні з токами. І хоча згаданих об’єктів уже немає, повірте, тут і надалі витає дух старовини і буремних подій, які відбувались на Доброму Грабі з 20-х по 60-ті рр. ХХ ст.
Лише на хуторі можна помилуватись чудовими і неповторними краєвидами, насолодитись п’янким ароматом природніх трав і соснового лісу. А ще ця місцевість просто унікальна для травників: на маленьких клаптиках, де земля не “відчувала” плуга більше ста років, можна зустріти багато рідкісних лікарських рослин…

Більше деталей про хутір Добрий Граб читайте у матеріалах “Екскурсія до старих будинків” І.Карпюка та “Про хату, якої вже нема…” П.Сопонюка.

Заказник “Чортове болото”

Найбільш загадкове і дивовижне місце серед усіх місць-претендентів, і водночас найбільш “розкручене” у медіа: про Чортове болото писали всеукраїнська газета “День”  і волинська “Віче”, приїжджала у ці місця і знімальна група програми “Паралельний світ” каналу СТБ.
Чортове болото- заповідна зона, загальнозоологічний заказник. Тут зустрічаються понад 300 видів представників флори і більше 100 видів- фауни. Декілька років тому в заказнику вчені виявили реліктову рослину кальдезію білозоролисту, яку вважали зниклою в Європі вже понад 40 років. Серед рідкісних червонокнижних представників фауни тут можна зустріти лелеку чорного і журавля сірого.

Існує багато легенд, переказів і чудернадських історій про Чортове болото. Люди, які перебували в цій місцевості тривалий час, розказували про незвичайні і не дуже приємні відчуття- недарма наші предки нарекли його саме так.
Ще років 25-30 тому наші односельчани заготовляли на болоті сіно, але зараз у тих краях все дуже змінилося: там, де колись можна було проїхати підводою- тепер важко пройти пішки, але саме такі місця дуже полюбляють вчені і уфологи. Чекаємо від них на нові відкриття і сенсації!

Лісова зона відпочинку “Затишшя”

Серед мальовничої поліської природи, обабіч дороги Берестяне-Холоневичі, знаходиться зона організованого короткотермінового відпочинку “Затишшя”, одна з найбільш улюблених і відвідуваних жителями навколишніх сіл ділянок лісу. Свою назву отримала від села Затишне, що знаходилося неподалік і у 1965-67 роках було приєднане до села Знамирівка.

Даний рекреаційний пункт вже багато років упорядковується і утримується в належному стані зусиллями працівників Холоневицького лісництва. Є тут комфортні бесідки, столики, грибки, гойдалки для дітей, місце для розведення багаття, облаштований і зручний під’їзд з можливістю припаркувати авто. Сюди, “на природу”, приїжджають цілими сім’ями, а ще тут одночасно може відпочивати відразу кілька компаній.

Не кожне село, навіть на Поліссі, має неподалік подібну облаштовану лісову зону, де в будь-яку пору року можна приємно і затишно відпочити.

А донедавна вздовж дороги на Затишшя було ще два подібні міні-пункти, які жителі нашого села чомусь називали “курілками”.

Церква святих безсрібників Косьми і Даміана


Майже відразу після проголошення незалежності України у Холоневичах почали вести мову про будівництво церкви. Невдовзі була зареєстрована СвятоКосьмодем’янівська церковна громада і у 1994 році мрія багатьох наших односельців почала втілюватися в життя.

У дуже нелегкий час будувався наш сільський храм- час економічного занепаду і тотального безгрошів’я. Виникало багато проблем, але з Божою поміччю і завдяки колосальній підтримці жителів села вже у 1997 році відбулось відкриття нашої святині.

Церква святих безсрібників Косьми і Даміана була побудована лише на пожертви прихожан і вихідців з нашого села, без дороговартісних проектів й матеріальної допомоги депутатів і різних фондів, а всі будівельні роботи від фундаменту до покриття куполів виконали місцеві майстри.

Незмінним настоятелем храму є отець Василь. За час свого служіння, він був першим духовним наставником і дав дорогу у священницьке і богопосвячене життя вже кільком нашим юнакам, які стали священниками і мають свої парафії.

Славиться на всю округу і наш церковний хор, яким професійно керує регент Л. А. Панасюк. Чудовим і неповторним виконанням колядок і повстанських пісень, а також величними церковними піснеспівами наші хористи не раз зачаровували жителів інших сіл і міст Волині.

Детальнішу історію СвятоКосьмодем’янівської церкви села Холоневичі знайдете тут.

Прибережна смуга річки Кормин (Пийло)


Цікаво, що тільки холоневичани річку Кормин називають по-своєму- Пийло, подібна назва не зустрічається в інших селах, через які вона протікає.

Заплава річки Кормин дуже багата на тваринний і рослинний світ: тут гніздяться рідкісні види птахів і ростуть малочисельні види лікарських рослин, які занесені до Червоної книги України.

Цікава ця місцевість і тим, що ще й досі у прибережному лісі можна розпізнати сліди від окопів часів Першої світової війни, адже довгий час лінія фронту проходила саме по річці Кормин. Люди не раз знаходили в цій місцині стріляні гільзи, патрони, частинки пороху, стволи від гвинтівок, каски тощо. Кілька років тому чоловіки, які заготовляли там дрова, знайшли неушкоджену і закорковану пляшку вина з 1908 року.

У довколишньому лісі можна побачити насип для вузькоколійки (“колєйку”) і залізного стовпа, як нагадування про те, що колись ці землі належали іншій державі.

Ще одна цікавинка про річку тут.

Ділянка шосейної дороги “Польська бруківка”


Напевно ви помічали,що у нашій країні навесні, з настанням тепла, разом зі снігом традиційно сходить і асфальт. Тоді на українські дороги у спішному порядку виходить працювати техніка укравтодору, щороку закопуючи в ямковий ремонт мільйони бюджетних коштів.

А от у Холоневичах є невелика рівненька ділянка шосейної дороги в дуже хорошому стані, якій уже понад 80 років і яка жодного (!) разу не ремонтувалася. Так звана “польська бруківка” витримала випробування не тільки часом, погодніми умовами, а й важкою технікою. У радянські часи її щодня перевіряли на міцність потужні гусеничні трактори (колгоспні ДТ-75, лісгоспні “трельовочні” ЛХТ і КРАЗи – лісовози), а також масивні меліоративні машини. Здавалось би проста шосейна дорога, але покладена на “совість” і може посперечатися за якістю укладки зі справжньою бруківкою у багатьох старовинних українських містах.

І якби раптом сталося диво, і у державному чи місцевому бюджеті знайшлися кошти на асфальтування сільських вулиць, варто було б добре подумати чи “закатувати” в асфальт нашу “бруківку”, аналоги якої дуже рідко зустрічаються у волинських селах.

Про подробиці будівництва цього особливого відрізка дороги у центрі Холоневич читайте тут.

Шкільний ставок з прибережною зоною


Чи можете ви сьогодні уявити наше село без Шкільного ставка чи ставків на Рокиті або на Прокопчиковому? А якихось 20-25 років тому їх і не було, і люди задовольнялися двома-трьома ставками та й то за межами села. Але, дякувати Богу, вони є, а такою великою кількістю штучних водойм довкола села ми повинні завдячувати колишньому голові колгоспу В.М.Гапонюку. Саме під час його “правління” у Холоневичах був викопаний (чи виритий) Шкільний ставок і ставки в урочищах Ладеса, Галянивка, Жари, Рокіта, Прокопчикове та інших.

При належному відношенні, Шкільний ставок може стати не тільки відпочинковою, а й культурно-спортивною зоною села. Цього року на ставку пройшли святкові заходи до Дня молоді, раніше церква ХВЄП проводила водне хрещення, а випускники облюбували тут зустрічати сонце. У планах влади поруч побудувати стадіон і спортивні майданчики, є ідея у день рибалки організовувати на ставку змагання зі спортивної риболовлі (цьогоріч група молоді за власні кошти провела зариблення ставка).

У прибережній зоні для культурного відпочинку є столики з лавочками, дитяча гірка, туалет, ящики для сміття, а от чого бракує, так це зелених насаджень…

А тепер уявіть поруч зі ставом велику паркову зону з березами, дубами, ялинами, соснами, кленами, липами тощо. Мабуть, у такому поєднанні Шкільний ставок став би ще особливішим…

Околиця села з автобусною зупинкою і знаком “Холоневичі”


Здавалося б нічого особливого у цьому місці немає, але повірте, не у кожному населеному пункті Волині при в’їзді в село ви побачите таке патріотичне поєднання двох об’єктів, які ніби доповнюють одне одного: цивілізована автобусна зупинка і неподалік неї художньо оздоблений вказівник з назвою села і роком заснування.

Додає особливості цьому місці й те, що так гарно околицю вдалося прикрасити завдяки небайдужості і ініціативності молоді нашого села, яка миттєво відгукнулася на заклик про збір коштів, а потім безпосередньо прийняла активну участь у подальших роботах з облаштування згаданих “об’єктів”.

Зупинка і знак- беззаперечний приклад того, що гуртом і власними силами, не чекаючи подачок від держави і влади, можна зробити маленький куточок рідного села трішки чепурнішим і красивішим, даруючи людям естетичну насолоду і позитивний настрій.
Ще про нашу “патріотичну парочку” читайте тут.

Автор: Петро Сопонюк

Холоневицький інформаційний обмінник